Отож, до наступної нагоди рівноправного політичного й культурного зближення сходу й заходу довелося  чекати доволі довго. Аж до початку 17-го століття, коли, якщо хтось забув, сусідня з Річчю Посполитою Московська держава переживала чи не найтяжчий період у своїй історії - Сум’яття (Смуту). Намагаючись якось з неї вийти, московські бояри ( Read more... )

Колись мені здавалося, що ці історії вже вичерпалися - ще б пак, адже про всілякі перипетії некоронованих королів Волині я розповідала ледь не рік.

Однак вони наче завзялися довести, що пригод, ініціаторами яких були самі чи до яких були причетні, вистачить ще на грубенький том. Одна з них видалася мені такою цікавою, що не можу нею не поділитися.

( Read more... )

     Але ні їсти, ні ночувати не просимося, хіба про добру пораду і трохи часу. Поможіть, Христа ради, а я при нагоді відслужу!
     Справа така: зібралася я пристроїти в Істправду давнє своє твореніє «Кужіль і меч» - це історія княгині Настасії Слуцької, а заодно одна з частин саги Острозьких. В оригіналі вона, як і слід було чекати, вийшла ( Read more... )

Вірніше про її “так званий підпис”. “Так званий” - це завдяки Юрію Шевельову, вірніше, завдяки його статті “Про так званий підпис королеви Франції Анни”. Стаття неймовірно спеціальна, стосується питання, як правильно вимовляти ъ у знаному «Ана ръина», а її премудрості переважно мені зовсім незбагненні. Здається, що автор розправився зі всіма ( Read more... )

Попередня частина

Пройшло 5 років. У Луцьку саме проходили рочки земські - судові сесії. Присутній був весь вищий світ Волинської землі, а найповажнішим гостем став князь Костянтин-Василь Острозький. Не забракло й Семашка, котрий оголосив: один з його рукодайних має довести певну справу до відома суддів. Тим рукодайним був його конюший, ( Read more... )

Попередня частина

На початок Семашко вирішив навести лад в маєтках дружини (само по собі похвально), розігнав диблючих, іржучих і ситно жеручих слуг, а Ганні вельми прозоро пояснив, що дім у Коблині тепер для неї чужий і чи не краще б їй перебратися у поки що свою Липаю. Бідолашна відважилася нагадати, що їй твердо обіцяли грошову компенсацію. Однак ( Read more... )

Попередня частина

На цей раз нікому було заопікуватися Ганною. Батько цілком несподівано одружився вдруге - з князівною Варварою Порицькою, літорослю хоч і збіднілого, але знатного роду, одноколінного з Вишневецькими. Хоч і дуже молода, ледь не молодша від Ганни, вона за вдачею була повною протилежністю попередній дружині Монтовта і швидко прибрала ( Read more... )

Якщо у читачів циклу 16-го століття не склалося враження про його героїв, а ще більше - героїнь, як про особистості яскраві, сильні, неординарні, то лише через моє безталання. Можливо. саме таких людей і годиться пам’ятати потомкам. Але існує потіха і для того, хто ні сильним характером, ні особливими талантами не наділений, а слід в історії ( Read more... )

Епілог історії Журавницьких, а заодно прощання з деякими героями

Як кажуть в ісландських сагах, небагато веселого залишилося мені розповісти. В 1583 році не стало князя Курбського. Положення клану Борзобагатих-Журавницьких теж похитнулося. Владика Іван-Іона у тому ж нещасливому 1583 році потрапив під баніцію і втратив луцьке владицтво (його ( Read more... )

Частина 3 - політемігрант і нова амазонка

В цій частині ми знову зустрічаємося з достопам’ятним кланом Борзобагатих. Гай-гай, і небагато часу пройшло, а які зміни! В 1581 році помер Олександр Журавницький, а майже відразу після нього - осміяна колись бунтівним поетом Ганна Борзобагата. Можливо, ця легковажна кокетка не змогла жити без свого тихого ( Read more... )